ФЕМІНІТИВИ ЯК ВИЯВ АКТИВНОСТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
Коментарі
3 відповіді до “ФЕМІНІТИВИ ЯК ВИЯВ АКТИВНОСТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ”
-
Тема фемінітивів для мене особливо близька, адже вона поєднує в собі не лише мовознавчий, а й соціокультурний вимір. Мені імпонує думка автора, що фемінітиви відображають живий розвиток української мови та її здатність реагувати на зміни суспільства. Справді, коли ми говоримо «викладачка» чи «редакторка», ми не просто називаємо професію – ми визнаємо роль жінки у публічному просторі. Особливо цінним видається наголос на історичності цього явища: жіночі назви завжди були притаманні українській мові, а їхнє повернення – це не штучна мода, а відновлення мовної справедливості. Я цілком згодна, що фемінітиви стали не лише граматичною категорією, а й символом рівності та самоповаги. Як користувачка мови, я бачу, як природно фемінітиви входять у щоденне спілкування, у ЗМІ, освіту, науку. Вони роблять мову більш точною, живою та людяною. Вважаю, що саме така активність української мови – це свідчення її сили, гнучкості й здатності оновлюватися разом із суспільством.
-
Робота присвячена надзвичайно актуальній темі, яка вже кілька років залишається у фокусі мовознавчих і суспільних дискусій. Проблема фемінітивів сьогодні є не лише лінгвістичною, а й соціокультурною – вона стосується питань ідентичності, мовної рівності та комунікативних норм у сучасному українському суспільстві.
Оскільки тема фемінітивів надзвичайно популярна у сучасній лінгвістиці, було б цікаво дізнатися: чи, на Вашу думку, існують сфери, у яких уживання фемінітивів усе ще викликає спротив або залишається менш усталеним (наприклад, у науковій чи офіційно-діловій мові)?
-
Дякую пані Наталії Литвин за цікавий, змістовний, актуальний матеріал. Наразі українська мова в державі розширила свої функції, вона все частіше стала використовуватися у сферах суспільного життя та набуває функцій міжнаціонального спілкування в межах України. Сучасні українці все частіше вживають не тільки фемінітиви замість маскулінітивів, а й традиціно українські слова замість запозичених: “речник” замість “прес-секретар”, “середмістя” замість “центр міста”. Сучасна українська мова повертається до свого глибокого коріння і можна сказати, що переживає період “відродження”. Тому тема, висвітлена в тезах, є корисною для публічного обговорення.
Залишити відповідь